Get Adobe Flash player
Головна Новини Дрогобич, Фомина неділя, 1991 рік...
Слайдшоу
Новини єпархії
Статистика
Користувачі : 1
Зміст : 93
Переглянути хіти змісту : 192141

Дрогобич, Фомина неділя, 1991 рік...

Редакція сайту свято-Іовського собору продовжує публікацію матеріалів напечатаних в місцевих газетах.

(Б.Рибак. Фомина Неділя // Вісті Підкарпаття. – 1991, –  № 40 (16 квітня). – С. 2.)

Як розповідає Іоан Богос­лов, у вечері світлого Воскре­сіння Христового, коли двері приміщення, у якому зібра­лись його учні, були замкнені, сюди з'явився Ісус і сказав: "Мир вам". Сказавши це, по­казав свої руки, ноги і реб­ра. Учні зраділи появі Госпо­да.     /Ін. 20, 19-20/.

Один з дванадцяти учнів Христових - Фома в цей час не був з ними, і коли апос­толи сказали йому: "Ми ба­чили Господа", він не пові­рив і відповів "Доки не побачу на руках його знаків від цвяхів і не вкладу руки мої в ребра його, не пові­рю" /Ін. 20, 24-25/.

Через вісім днів, коли уч­ні Христові знову зібрались в цьому домі і з ними вже був Фома, до них прийшов Христос, хоч, як і минулого разу, двері будинку, від стра­ху перед іудеями були закри­ті.

Як і першого разу Христос сказав: "Мир вам". А звер­таючись до Фоми, промовив: "Дай сюди палець твій і поглянь на руки мої, подай руху твою і вклади в ребра мої  і не будь невірним".

Апостол на власні очі по­бачив Господа і сказав йому: "Господь мій і Бог мій". На що Ісус Христос відповів: "Ти увірував тому, що поба­чив мене. Блажен ті, що не бачили, але увірували". Ска­зані ці слова задля того, аби всі ми вірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і ві­руючи, мали життя в Ім'я Його.

Протягом сорока днів піс­ля воскресіння Ісус Христос ще не раз являвся учням своїм, він завжди приходив у той час, холи в них виника­ли якісь потреби і необхід­ність. Це є свідченням того, що Христос Бог любив їх, клопотався їх потребами. Саме з цього приводу він ска­зав: "Ось я з вами по всі дні і до кінця віку". /Мат. 28, 20/ Святий апостол Павло також повчає нас, коли говорять, що "Ісус Христос учора, сьогодні І навіки той самий" /Євр. 13, 8/.

Хто ж такі учні Христові? "Кожен, хто в слові Його пе­ребуває і заповіді його до­тримує, то є правдивий і любимий його учень" /Ін. 8, ЗІ; 14, 21/. Звідси виходить, що справжнім послідовником Сина Божого є кожний, хто виконує волю Божу. Тому, яке б горе не спіткало нас, ми не повинні кидатися у відчай, нас не повинна по­кидати надія на допомогу нашого Спасителя Господа Ісуса Христа. Пам'ятаймо: якщо ми навіть на самоті, то і тоді Господь близько, Гос­подь з нами. Згадаймо, як Ісус утішив Марію, коли во­на плакала біля його гробу. Після воскресіння він пер­шим явився Марії Магдалині і плач її змінив на радість /Мф. 28, 9; Мк. 16, 9-10/. Він же наставляв своїх учнів Луку і Клеопу по дорозі в Емаус. /Лк. 24, 13-21/

Господь допомагав всім, хто вірив у Нього, виконував Його заповіді, любив Бога Ісуса Христа. Перед стражданнями своїми в бесіді Він сказав: "Мир зоставляю, мир мій даю вам: не так як світ дає. Я даю вам - нехай не тривожить серце ваше і не лякається. /Ін. 14, 27/ Це сказав я вам, щоб ви в мені мир мали; у світі скорботні будете, але будьте сміливі, бо я переміг світ". /Ін. 16, 33/

Благодатний мир Сина Божого в душі, постійне від­чуття з ним, найглибше пе­реконання "в істині пропо­відуваного Євангелія і всьо­го, що чули, бачили своїми очима, до чого доторкалися їх руки, дали апостолам можли­вість перенести всі трудно­щі, страждання і перемогти навіть смерть.

Доти, поки нас веде до Бо­га віра в нього, доки ми ви­конуємо Христові заповіді, доти "Мир Божий над усяким розумом вищий, збереже сер­ця наші і думки наші в Христі Ісус і Він є мир ваш і мир наш."

На жаль, багато з нас, по­дібно до апостола Фоми, не вірить ні у що доти, поки не побачить. Часто можна почути: хто знає, що там буде після смерті нашої. От коли б хтось повернувся звідти, розповів нам, то й жили б ми по-іншому. Чому ж для нас не є прикладом притча "Про багача і Лазаря" /Лук. 16, 19-31/, і всі прит­чі, вся наука євангельська?

Отож постараймося не бути Фомами невірними, прагнім до миру між собою, дбаймо про мир у своїх домівках, у своїх душах. Саме його нам нині дуже бракує. Пам'ятай­мо, що "Царство Боже - не їжа й пиття, але правед­ність, і мир, і радість у свя­тому дусі". Тож нехай Воскреслий Бог подасть усім нам мир благодатний, мир Божий і спасе нас милістю своєю.

Христос Воскрес!

Ми, духовенство і богомо­льці УПЦ м.Дрогобича, звер­таємось до всіх, пожертвувати кошти на побудову храму по вул.Трускавецькій, 56/ так, як ми православні позостались в ролі погорівших і молимось там в саду під відкритим небом/.

Гроші надсилати в ощад­ний банк № 8114 м.Дрогобича на рахунок № 15442.

Б. РИБАК, член двадцятки УПЦ м.Дрогобича.